Особливості променевих опіків

Променеві опіки виникають при дії різного виду променевої енергії: ультрафіолетові промені, рентгенівське випромінювання, а-, Р-і у-промені.

При цьому окрім місцевих змін, що одержали назву "променеві опіки", в організмі потерпілого розвиваються специфічні загальні симптоми, характерні для променевої хвороби (нудота, слабкість, блювання, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія та ін.)

При дії променевої енергії в тканинах відбувається розширення, а потім стаз в капілярах, спостерігаються дегенеративні зміни в нервових закінченнях, чутливих і трофічних нервах. У шкірі відзначається набряк і руйнування паросткового шару, волосяних фолікулів, проток сальних і потових залоз.

Характер пошкодження залежить від дози випромінювання. При великій дозі можливий розвиток сухого некрозу глибоких тканин. Відмінною рисою променевих опіків є маловираженим запальна реакція навколишніх тканин, що пов'язано з пригніченням внаслідок опромінення репаративних процесів і імунних реакцій.

При розвитку променевих опіків розрізняють три фази:

первинна реакція,

прихований період,

період некротичних змін.

Первинна реакція

З'являється через кілька хвилин після впливу променевої енергії. Виражається в гіперемії, незначному набряку і помірних болях в області пошкодженої ділянки тканин. Крім цього, спостерігаються загальні симптоми: слабкість, головний біль, нудота, а іноді блювота. Первинна реакція триває протягом кількох годин, після чого зазначені явища стихають.

Прихований період

Починається після поступового зникнення ознак первинної реакції. Під час прихованого періоду практично ніяких місцевих або загальних симптомів не відзначається, тому його ще називають періодом уявного благополуччя.

Загальна тривалість прихованого періоду залежить від дози опромінення, виду променевої енергії, стану шкірних покривів і супутніх захворювань і звичайно становить від декількох годин (сонячні опіки) до декількох тижнів (іонізуюче випромінювання ).