Основні види некрозів

Всі зазначені вище захворювання призводять до розвитку некрозів. Але види самих некрозів різні, що впливає на тактику лікування.

Принципово важливим є поділ всіх некрозів на сухі і вологі.

Сухий і вологий некрози

Сухий (коагуляційний) некроз характеризується поступовим підсиханню загиблих тканин зі зменшенням їх обсягу (муміфкація) та утворенням чіткої демаркаційної лінії, що розділяє загиблі тканини від нормальних, життєздатних. При цьому не зазначається приєднання інфекції, запальна реакція практично відсутня. Загальна реакція організму не виражена, ознак інтоксикації немає.

Вологий (колікваційний) некроз характеризується розвитком набряку, запалення, збільшення органу в обсязі, при цьому навколо вогнищ некротизованих тканин виражена гіперемія, є бульбашки з прозорою або геморагічної рідиною, з дефектів шкіри відзначається закінчення мутного ексудату. Чіткої межі уражених та інтактних тканин немає: запалення і набряк поширюються за межі некротизованих тканин на значну відстань.

Характерним є приєднання гнійної або гнильної інфекції. При вологому некрозі страждають всі системи організму хворого, розвивається важка інтоксикація (висока лихоманка, озноб, тахікардія, задишка, головний біль, слабкість, рясний піт, зміни в аналізах крові запального та токсичного характеру тощо), яка при прогресуванні процесу може призвести до порушення функції органів і загибелі пацієнта.

Зі сказаного вище, безумовно, зрозуміло, що сухий некроз протікає більш сприятливо, обмежується меншим обсягом загиблих тканин і несе в собі значно меншу загрозу для життя хворого. В яких же випадках розвивається сухий, а в яких вологий некроз?

Сухий некроз звичайно формується при порушенні кровопостачання невеликого, обмеженої ділянки тканин, що виникає не відразу, а поступово. Найчастіше сухий некроз розвивається у хворих зі зниженим харчуванням, коли практично відсутня багата водою жирова клітковина.